ЗЕМСЬКІ ДІЛЬНИЧНІ НАЧАЛЬНИКИ В ДЕРЖАВНОМУ МЕХАНІЗМІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ ст. : ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ (НА МАТЕРІАЛАХ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

БУТИРІН ЄВГЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ

342.922(477)“1889/1917”(043.3)

ЗЕМСЬКІ ДІЛЬНИЧНІ НАЧАЛЬНИКИ В ДЕРЖАВНОМУ МЕХАНІЗМІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ ст. : ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ (НА МАТЕРІАЛАХ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ)

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Ярмиш Олександр Назарович,
доктор юридичних наук, професор

Донецьк – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………....3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ. ..9
1.1. Історіографія проблеми ………………………………….…….. 9
1.2. Характеристика джерельної бази дослідження ……………….. 21
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ІНСТИТУТУ ЗЕМСЬКИХ ДІЛЬНИЧНИХ НАЧАЛЬНИКІВ................ ........................40
2.1. Передумови виникнення інституту земських дільничних начальників 31
2.2. Підготовка та прийняття Положення про земських дільничних начальників ………… 66
2.3. Основні положення Закону від 12 липня 1889 р. …….81
2.4. Формування корпусу земських дільничних начальників в українських губерніях 87
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗЕМСЬКИХ ДІЛЬНИЧНИХ НАЧАЛЬНИКІВ… ………………... 102
3.1. Адміністративна діяльність……………… ………………………… …102
3.2. Поліцейська діяльність…… ……………..125
3.3. Повноваження земських дільничних начальників у судовій сфері та їх реалізація 134
РОЗДІЛ 4. Діяльність земських дільничних начальників в особливих умовах….................……………………………. 148
4.1. Земські дільничні начальники в період революції 1905-1907 рр. ……148
4.2. Діяльність земських дільничних начальників у роки Першої світової війни …………………………………………………………... 162
ВИСНОВКИ......…………………………… …………………......…….. 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.. ................182

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Останнім часом значно посилився інтерес до історії Російської імперії другої половини ХІХ – початку ХХ ст. з боку не тільки власне істориків, а й філософів, юристів, соціологів, політологів. Цей інтерес має не лише академічний характер. Цілком очевидним є прагнення дослідників у пошуках накопиченого досвіду антикризового розвитку надати нове тлумачення політико-правових процесів, що відбувалися наприкінці позаминулого століття, і екстраполювати їх на сучасні реалії розвитку російського суспільства, держави і права.
Не стоїть осторонь цих проблем і вітчизняна історико-правова наука: вивчення специфіки організації та діяльності імперського державного апарату, зокрема інституту земських дільничних начальників, в українських губерніях збагачує історію України, поповнюючи її знаннями про розвиток місцевого управління та самоврядування, реалізацію аграрних перетворень, історію селянського руху тощо. Слід звернути увагу ще на один важливий аспект: у своїй практичній діяльності, стикаючись повсякденно з селянським самоврядуванням, розв’язуючи адміністративні та судові справи, земські начальники так чи інакше мали рахуватися з нормами місцевого звичаєвого права. Отже, при вивченні діяльності земських начальників ми, як влучно зазначила вітчизняна дослідниця А.В. Ващенко, «одночасно долучаємось до глибинних ментальних юридично-правових традицій українського народу» [16, с. 4-5].
Дослідження діяльності земських дільничних начальників видається актуальним також у контексті сучасних реформ в Україні: адміністративної, судової, органів внутрішніх справ. Тут може бути в нагоді історичний досвід – як позитивний, так і негативний (його знання дає можливість убезпечити себе від повторення помилок та прорахунків). До недавнього часу наукове вивчення зазначеної проблеми великою мірою залишалося на рівні радянської історіографії з її спрощеним, ідеологічно упередженим підходом до так званих «контрреформ» епохи Олександра ІІІ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з цільовою програмою науково-дослідної роботи кафедри теорії та історії держави і права, адміністративного права Донецького державного університету управління за темою «Правове забезпечення державного і муніципального управління» (державний реєстраційний номер 010003043), відповідно до тематики Пріоритетних напрямів розвитку правової науки України на 2011-2015 рр., затверджених Загальними зборами Національної академії правових наук України (постанова № 14-10 від 24 вересня 2010 р.).
Мета і завдання дослідження. Основна мета роботи полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналізу нормативно-правових актів, архівно-документальних матеріалів та інших історичних джерел, спеціальної літератури висвітлити питання виникнення та еволюції інституту земських дільничних начальників згідно з законом 12 липня 1889 р., виявити особливості його організації й функціонування в українських губерніях, визначити його місце та роль у державному механізмі Російської імперії кінця ХІХ – початку ХХ ст.
З огляду на мету дослідження, автором поставлені такі завдання:
- з’ясувати причини та умови введення інституту земських дільничних начальників;
- проаналізувати правовий статус земських начальників на основі характеристики законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регламентували їх діяльність;
- визначити основні характеризуючі риси корпусу земських начальників;
- розглянути всі сфери практичної діяльності зазначених посадовців, виявити їх реальний вплив на життя на селі;
- висвітлити специфіку діяльності земських начальників в особливих умовах революції 1905 – 1907 рр. та в період Першої світової війни;
- розкрити еволюцію інституту;
- визначити місце та роль земських начальників у державному механізмі Російської імперії, перш за все на рівні повітів та губерній;
- спробувати крізь призму дослідження діяльності земських дільничних начальників висловити свою позицію щодо дилеми, поставленої нещодавно у вітчизняній історичній літературі – про «всемогутність чи слабкість» російської влади в українських губерніях ХІХ – початку ХХ ст. [207, с. 219-224].
Об’єкт дослідження становить державний механізм Російської імперії місцевого рівня, який склався наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., в результаті реалізації охоронно-консервативного урядового курсу (в першу чергу Закону 12 липня 1889 р.) та наступних заходів.
Предметом дисертаційного дослідження є інститут земських дільничних начальників.
Територіальні межі дослідження охоплюють українські губернії Російської імперії (перш за все ті, де був запроваджений інститут земських начальників: Чернігівську, Катеринославську, Полтавську, Харківську, Таврійську, Херсонську), а також Хотинський повіт Бессарабської губернії, населений переважно українцями.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1861 р., тобто з початку кардинальних змін у системі управління та самоврядування на селі, до ліквідації інституту земських начальників у 1917 р.
Методологічну основу дисертації складає комплекс пізнавальних засобів, обраних з урахуванням характеристик об’єкта та предмета, мети та завдань дослідження, з позицій аксіологічного і системного підходів, відповідно до вимог принципів історизму, наступності, об’єктивності.
Використання універсального діалектичного методу дало можливість виявити загальні тенденції й закономірності ґенези інституту земських дільничних начальників, установити його органічний зв’язок із тогочасними процесами та явищами, виявити взаємодію цієї інституції з органами державної влади, селянським самоврядуванням. Серед інших загальнонаукових методів у роботі активно застосовувались системно-структурний, системно-функціональний, функціональний та ін.
Вирішенню завдань власне історико-юридичної науки сприяло використання спеціально-наукових методів: 1)статистичного (застосовувався при аналітичній обробці й узагальненні статистичних даних і матеріалів практичної діяльності земських дільничних начальників); 2) формально-юридичного (при вивченні стану нормативно-правового регулювання організації та функціонування досліджуваного інституту); 3) порівняльного (при співставленні правової регламентації, організації та діяльності органів місцевого управління в різних регіонах Російської імперії, а також в різних групах українських губерній); 4) формально-логічного (при веденні наукової полеміки, обґрунтуванні запропонованих висновків тощо); 5) соціологічного (його застосування дозволило оцінити інститут земських начальників у контексті тогочасних соціальних процесів, крізь призму поглядів та позицій сучасників); 6) методу правової герменевтики (при тлумаченні положень нормативно-правових актів).
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці дореволюційних, радянських і сучасних українських і російських учених: А.В. Ващенко, Б.В. Віленського, М.Ф. Владимирського-Буданова, І.В. Гессена, О.М.Головка, В.П. Горбачова, М.М. Гур’янова, П.А. Зайончковського, В.В. Захарова, А.В. Звонцової, В.Є. Кириченка, М.Г. Коротких, А.Ф. Коні, І.Б. Усенка, В.С. Шандри, П.Ф. Щербини, О.Н. Ярмиша та ін.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній історико-правовій науці здійснено комплексне дослідження проблем виникнення й розвитку інституту земських дільничних начальників та особливостей його функціонування в українських губерніях.
Наукова новизна притаманна наступним положенням дисертації:
Уперше:
- на матеріалах усіх 6 українських губерній, в яких був введений інститут земських дільничних начальників, відтворено процес його запровадження, визначено місце та роль його в державному механізмі місцевого рівня;
- з’ясовані причини, за якими інститут земських начальників не запроваджувався у Київській, Подільській та Волинській губерніях;
- визначено специфіку функціонування зазначеного інституту в особливих умовах (в період революції 1905-1907 рр. та в роки Першої світової війни);
- до наукового обігу вперше вводяться нові архівно-документальні матеріали;
Удосконалено:
- уявлення про особовий склад корпусу земських начальників (дані про їх походження, майновий стан, освіту, професійний досвід тощо);
- функціональну характеристику інституту земських дільничних начальників;
- положення стосовно систем гарантій, які надавалися земським дільничним начальникам під час виконання ними службових обов’язків;
- оцінку діяльності земських начальників в конкретних умовах українських губерній;
Набуло подальшого розвитку:
- наведено додаткову аргументацію щодо необхідності відмовитися від однобічного, суто негативного висвітлення діяльності земських начальників, їх ролі в державному механізмі Російської імперії.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливому їх використанні:
1) як матеріалів для спецкурсів та семінарів у вищих і середніх навчальних закладах, при викладанні історії держави і права України, історії держави і права зарубіжних країн;
2) у процесі реалізації завдань реформування правоохоронних та судових органів у сучасних умовах;
3) при написанні наукових видань з вищезазначеної тематики.
Апробація результатів дослідження проводилася під час обговорення на засіданні кафедри теорії та історії держави і права, адміністративного права, господарського права Донецького державного університету управління. Основні положення дослідження були викладені у доповідях на наступних науково-практичних конференціях та семінарах: XIII міжнародна історико-правова конференція «Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти» 20-22 травня 2005 р. у м. Чернівці; XVII міжнародна історико-правова конференція «Регіональні аспекти історико-правових досліджень» 31 травня – 3 червня 2007 р. у м. Донецьк; XX міжнародна історико-правова конференція «Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки» 25-28 вересня 2008 р. у м. Сімферополь; Міжнародна науково-практична конференція «Регіональний розвиток – основа розбудови української держави» 4-5 квітня 2012 року у м. Донецьк; XXI міжнародна історико-правова конференція «Категорії, поняття і терміни історико-юридичної науки» 23-26 квітня 2009 р. у м. Миколаїв; XII всеукраїнська науково-практична заочна конференція «Молода наука України. Перспективи та пріоритети розвитку» 25-27 грудня 2012 р. у м. Київ; Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 20-річчю Донецького університету економіки та права «Теоретичні та практичні проблеми адаптації національного законодавства України до світових стандартів правового регулювання» 2012 р. у м. Донецьк; Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми права в Україні» 20-22 січня 2013 у м. Харків.
Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 12 (дванадцяти) публікаціях, 7 з яких є статтями у наукових фахових виданнях України.
Структура роботи зумовлена метою і предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, поділених на одинадцять підрозділів, висновку, списку використаних джерел на 19 сторінках (238 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 200 сторінок, обсяг основного тексту – 181 сторінка.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено і розв’язано в теоретико-правовому аспекті завдання щодо з’ясування питань виникнення, розвитку й діяльності інституту земських дільничних начальників в інці ХІХ – на початку ХХ ст. та особливостей його організації та функціонування в українських губерніях. Комплексне дослідження нормативно-правових актів, архівно – документальних матеріалів, інших історичних джерел, ідей і поглядів науковців, які вивчали ці питання, дало підстави отримати нижченаведені висновки.
1. Понад століття у висвітленні місця і ролі інституту земських дільничних начальників у державному механізмі Російської імперії кінця ХІХ – початку ХХ ст. домінували негативні оцінки. Це було пов’язано з позиціями, сформованими ще критичною дореволюційною публіцистикою, для якої була характерна політична ангажованість, акцентування уваги на «проблемах повсякденного життя». На оцінку інституту земських начальників з боку радянської історіографії великий вплив справило загальне негативне ставлення до «контрреформ» Олександра ІІІ, висловлене в працях В.І. Леніна. Лише останнім часом, в умовах звільнення історичної науки від ідеологічних догм, відтворена більш об’єктивна картина виникнення і еволюції інституту земських начальників. Активізації досліджень в цій сфері сприяло загальне посилення інтересу до історії Російської імперії кінця ХІХ – початку ХХ ст., в зв’язку з сучасними пошуками оптимальних моделей модернізаційних процесів, ефективних форм антикризового розвитку російського суспільства, держави і права. Здійснені вітчизняними дослідниками наукові розвідки, в тому числі дана дисертація, дають підстави говорити про обґрунтованість більшості нових оцінок, які надаються інституту земських начальників з боку російських колег. Водночас вважаємо, що надто узагальнені, однозначні оцінки діяльності того чи іншого державно-правового інституту не будуть точними, якщо не враховувати розмаїття умов, які існували в різних кутках гігантської за територією, неоднорідною за складом населення, соціально-економічними умовами, культурними традиціями імперії.
2. Що стосується українських земель, які входили до складу Російської імперії, то тут інститут земських начальників був запроваджений в 6 губерніях з 9. У Київській, Подільській та Волинській губерніях земських начальників не було, оскільки уряд і місцева влада, зважаючи на національний склад землевласників, побоювалися, що введення цієї посади може посилити позиції та вплив польського дворянства.
3. Передумови виникнення інституту земських начальників сягають аж середини ХІХ ст., коли готувалася селянська реформа. Саме двоїстість базових положень цієї реформи, трансформація функцій селянської поземельної громади викликали необхідність коригування перетворень. Аналіз чисельних урядових та громадських проектів щодо «упорядкування» селянського життя свідчить, тим не менш, що всі вони перебували у межах традиційного державного патерналізму і базувалися на визнанні необхідності встановлення адміністративного контролю над селянством. Прийняття Положення про земських дільничних начальників від 12 липня 1889 р. знаменувало перемогу найбільш консервативного варіанту розв’язання проблеми, яке пропонувало Міністерство внутрішніх справ. Поряд з цим, не слід вважати цей консерватизм реакційним (як це постійно наголошувалося у радянській історіографії), оскільки питання про повернення до дореформеного стану вже ніким не ставилося. Скоріше можна погодитися з позицією української дослідниці А.В. Ващенко, яка розглядає закон 1889 р. як «певний компроміс між прибічниками відновлення станових принципів у системі управління і посилення ролі дворянства в ній та прихильниками подальшого реформування системи управління в напрямку її централізації та структурного упорядкування» [16, с. 190].
4. Законодавство зосередило в руках земського начальника широкі адміністративні та судові повноваження, закріпивши його фактично як поліфункціональний інститут. Звідси витікають два важливих висновки. По-перше, ми цілком підтримуємо висловлену у новітніх дослідженнях російських науковців думку про те, що добросовісність виконання цих широких повноважень «значною мірою залежала від особистих якостей особи, яка займала посаду» [124, с. 7]. І матеріали діяльності земських начальників переконливо підтверджують справедливість цієї думки. Але при цьому, враховуючи поліфункціональність інституту, намагатися будь-що давати однозначну оцінку діяльності земських начальників, з нашої точки зору, проблематично, та й недоречно. Справа в тому, що адміністративна діяльність земських начальників, як інституту з потужним управлінським потенціалом, була в більшості випадків досить ефективною. Поряд з цим, функціонування інституту в якості органу відправлення правосуддя в цілому не виправдало себе на практиці, про що свідчать матеріали не тільки українських, а й багатьох великоруських губерній. Розгляд судових справ віднімав у земських начальників багато часу, причому кількість їх перевищувало число адміністративних і мала постійну тенденцію до збільшення. Відсутність достатніх знань у сфері юриспруденції у більшості начальників тягла за собою помилки при розв’язанні цивільних і кримінальних справ. Не здобули широкого визнання земські начальники і в царині контролю за діяльністю волосних судів. Це підтверджується і даними новітнього дослідження з історії волосних судів, де підкреслюється, що передбачений Положенням про земських дільничних начальників ревізійний порядок нагляду за волосними судами, «при значному числі волосних судів у межах дільниці, великій кількості розглянутих ними справ і можливості лише повернути справу на новий розгляд та не завжди сумлінному ставленні до цього обов’язку земських начальників, також виявився не ефективним і не сприяв суттєвому покращанню роботи волосних судів» [191, с. 17]. Все це врешті-решт зумовило позбавлення земських начальників судових повноважень за Законом 15 червня 1912р.
5. Серйозним випробуванням для земських дільничних начальників стала робота в особливих умовах у період революції 1905-1907 рр. Далеко не всі земські начальники під час буремних революційних подій виявили «твердість переконань». Проте це явище було характерним не тільки для даного інституту.
6. У роки Першої світової війни земські начальники виконували великий обсяг роботи у забезпеченні обороноздатності країни, підтриманні правопорядку на місцях у складних економіко-політичних умовах, виявляючи у багатьох випадках повну самовіддачу. Зазначені напрямки діяльності посадовців мали особливе значення на території саме українських губерній, зважаючи на їх близькість до театру воєнних дій.
7. Що стосується відповіді на загальне дискусійне питання про «всемогутність чи слабкість» російської державної влади в українських губерніях, то проведене нами дослідження дає підстави підтримати позицію відомої дослідниці місцевих державних установ В.С. Шандри, яка доводить, що «говорячи про природу російської влади в українських губерніях, варто кожного разу уточнювати, про які саме губернії йдеться». Дослідниця веде мову про «достатньо сильну владу» (і її в цьому підтримують інші фахівці) стосовно губерній Лівобережжя та Півдня України [232, с. 71; 233, с. 30-31; 235, с. 177-178]. А це саме ті губернії, де був запроваджений і діяв інститут земських дільничних начальників.
8. Не зважаючи на постійну критику та нападки з усіх боків, інститут земських дільничних начальників відіграв досить важливу роль у системі місцевого управління і проіснував аж до 1917 року, припинивши своє існування разом з Імперією.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Александров В.А. Обычное право в России в отечественной науке ХІХ – нач. ХХ в. // Вопросы истории. – 1981. – №11. – С.41-56.
2. Ананьич Б.В. Из истории законодательства о крестьянах (ІІ половина ХІХ в.) // Вопросы истории России ХІХ – начала ХХ в. Межвузовский сборник. Министерство высш. и средн. образов. СССР – М., 1983. – С. 34-35.
3. Аннин. Б.и. Реформа судебных уставов Александра ІІ. Местная юстиция. – СПБ.: Б.и., б. г. – 142 с.
4. Анфимов А.М. Российская деревня в годы Первой мировой войны (1914-февраль 1917 г.). – М.: Издательство социально-экономической литературы, 1962.
5. Арсеньев К.К. Сословное начало в местном управлении и самоуправлении. //Журнал истории, политики, литературы. – СПБ. - Март-апрель 1887. – Т.2. – С.802-832.
6. Бандурка О.М., Греченко В.А., Ярмиш О.Н. Поліція в Україні: історико-правове дослідження. (початок XVIII ст. – 1917 р.). – Харків: Золота миля, 2012. – 616 с.
7. Башкирева Н.В. Земские участковые начальники Воронежской губернии: состав, функции, деятельность (1889-1917 гг.): Автореф. дис. … кандидата истор. наук: 07.00.02 / Башкирева Наталья Валерьевна. – Москва, 2010. – 24 с.
8. Богатырева О.Н. Эволюция системы местного управления в Вятской и Пермской губерниях: 1861 – февраль 1917 г.: Дис. … доктора истор. наук: 07.00.02 / Богатырева Ольга Николаевна. – Екатеринбург, 2004. – 434 с.
9. Бондаревський А.В. Волосне управління та становище селян на Україні після реформи 1861 року / А.В. Бондаревський. – К.: Видав. АН УРСР, 1961. – 129 с.
10. Боровский А.К. Наказ земским начальникам, утвержденный министром внутренних дел 11 августа 1905 года. – Петрозаводск: Б.и, 1910. – 291c.
11. Бржесский Н.К. Очерки юридического быта крестьян. – СПБ.: Б.и., 1902.– 185 с.
12. Брусникин Е.М. Крестьянский вопрос в период политической реакции (80 - 90-е гг. ХІХ в.) // Вопросы истории. – 1980. – С. 34-47.
13. Важнейшие законодательные акты (1908 - 1912). /Сост. М.Ф. Иоффе под ред. В.М. Гессена. – СПБ: Б.и., 1913. – 636 с.
14. Важнейшие законы, указы и распоряжения военного времени: В 2-х т. /Сост. С.М. Левин. – Пг: Изд. Н.К. Мартынова, 1916. – Т.ІІ. – 512 с.
15. Васильєв О.А. Закон о преобразовании местного суда 12 июня 1912 г. – СПБ.: Изд. юр. кн. маг. В.П.Анисимова, 1913. – 248 с.
16. Ващенко А.В. Інститут земських начальників Російської імперії кінця XIX – початку XX ст.: Дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук. Чернігів, 2002. – 232 с.
17. Виленский Б.В. Судебная реформа и контрреформа в России. – Саратов: Б.в., 1969. – 400 с.
18. Витте С.Ю. Избранные воспоминания. 1849 – 1911. – М.: Мысль, 1991. – 718 [11] с.
19. Витте С.Ю. Самодержавие и земство / С.Ю. Витте. – СПб., 1908. – С. 72-73.
20. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1205 оп. 1 спр. 30 арк.
21. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1205 оп. 1 спр. 32 арк.
22. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1205 оп. 1 спр. 39 арк.
23. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1205 оп. 1 спр. 41 арк.
24. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1205 оп. 1 спр. 43 арк.
25. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1205 оп. 1 спр. 47 арк.
26. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1205 оп. 1 спр. 48 арк.
27. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1205 оп. 1 спр. 50 арк.
28. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1205 оп. 1 спр. 231 арк.
29. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1207 оп. 1 спр. 40 арк.
30. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1207 оп. 1 спр. 56 арк.
31. Відділ державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1207 оп. 1. спр. 75 арк.
32. Відділ державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1207 оп. 1. спр. 244 арк.
33. Відділ державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1207 оп. 1. спр. 254 арк.
34. Відділ державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1207 оп. 1. спр. 259 арк.
35. Відділ державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1207 оп. 1. спр. 260 арк
36. Відділ Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині Ф. 1207 оп. 1 спр. 338 арк.
37. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – СПБ. -Киев: Б.и., 1907. – 694 с.
38. Волков Н.Е. Очерк законодательной деятельности в царствование императора Александра ІІІ. 1881-1894 гг. – СПБ.: Тип. Штольценбурга, 1910. – 210 с.
39. Воронин В.Е. Статус и деятельность земских учреждений по закону 1864 года. – 26.10.2008 // http://www.portal-slovo.ru/history/39795.php
40. Временные правила о волостном суде в местностях, в коих введено Положение о земских участковых начальниках.// ПСЗРИ. –Собр. 3-е. 1889 г. – Т. ІХ. - Спб., 1891. - № 6196.
41. Высочайше утвержденное Особое Совещание о нуждах сельскохозяйственной промышленности. Свод трудов местных комитетов по 49 губерниям Европейской России. Крестьянский правопорядок. – СПБ.: Тип. В.Ф. Киршбаума, 1904. – 447 с.
42. Генкин Д.М. Местный суд и его реформа. – М.: Тип. “Русский труд”, 1910. – 94 с.
43. Герасименко Г.А. Борьба крестъян против столыпинской аграрной политики. – Саратов: Изадтельство Саратовского университета, 1985. – 212 с.
44. Гессен В.М. Вопросы местного управления. – СПБ.: Изд. юр. кн. маг. “Право”, 1904. – 235 с.
45. Гессен И.В. Судебная реформа. – СПБ.: Б.и., 1905. – 267 с.
46. Гожев Р.К. Правовые основы земского самоуправления в истории российского государства: Дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.01 / Гожев Ришат Кахунович. – Санкт-Петербург, 2002. – 193 с.
47. Голосов О.К. К реформе местного суда (Обзор проектируемых организаций местного суда в связи с их исторической преемственностью). – СПБ.: Б.и., 1912. – 60 с.
48. Гольмстен А. Почетные мировые судьи в местностях, где введено Положение о земских участковых начальниках: Сб. ст. по уголовному праву и судопроизводству. – СПБ.: Б.и., б.г. - Т. І - ІІІ. – С. 37-52.
49. Гончарук В.Я. Правове регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв у Російській імперії в другій пол. XIX – на початку XX ст. (на матеріалах українських губерній): Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.01. – Харків, 2001. – 21 с.
50. Грицак В.М. Губернатор у державному механізмі Російської імперії у другій половині XIX ст.(на матеріалах Харківської губернії): історико-правове дослідження. Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.01. – Одеса, 1999. – 21 с.
51. Гвоздаво-Голенко И.Н. Из записок земского начальника. – Пермь: Б.и., 1912. – 16 с.
52. Гурьянов М.М. Институт земских начальников в конце ХІХ – начале ХХ вв. и его региональные особенности: автореф. дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.01 / Гурьянов Михаил Михайлович. – Киров, 2007. – 24 с.
53. Гуръянов М.М. Институт земских начальников в конце XIX – начале ХХ вв. и его региональные особенности: Дис. на соискание … канд. юрид. наук. Киров, 2007. – 245 с.
54. Гурьянов М.М. Разработка Положения о земских участковых начальниках / М.М. Гурьянов // История государства и права. – 2007. – № 21. – 32-34.
55. Державний архів Дніпропетровської області, Ф. 11. оп. 1. спр. 311. арк.
56. Державний архів Луганської області, Ф. 19 оп. 1 спр. 13 арк.
57. Державний архів Одеської області, Ф.63 оп. 1 спр. 132 арк.
58. Державний архів Одеської області, Ф. 63 оп. 1 спр. 158 арк.
59. Державний архів Одеської області, Ф. 63 оп. 1 спр. 239 арк.
60. Державний архів Одеської області, Ф.63 оп. 1 спр. 246 арк.
61. Державний архів Одеської області, Ф. 63 оп. 1 спр. 253 арк.
62. Державний архів Одеської області, Ф. 63 оп. 1 спр. 265 арк.
63. Державний архів Одеської області, Ф. 63 оп. 1 спр. 283 арк.
64. Державний архів Одеської області, Ф. 63 оп. 1 спр. 293 арк.
65. Державний архів Одеської області, Ф. 63 оп. 1 спр. 2293 арк. 17.
66. Державний архів Одеської області, Ф. 66 оп. 1 спр. 23 арк.
67. Державний архів Одеської області, Ф. 66 оп. 1 спр. 53 арк.
68. Державний архів Одеської області, Ф. 67 оп. 1 спр. 422 арк.
69. Державний архів Одеської області, Ф. 70 оп. 1 спр. 233, арк.
70. Державний архів Сумської області, Ф. 527 оп. 1 спр. 10 арк.
71. Державний архів Сумської області, Ф. 1001 оп. 1 спр. 1575 арк.
72. Державний архів Сумської області, Ф. 1002 оп. 1 спр. 62 арк.
73. Державний архів Сумської області, Ф. 1002 оп. 1 спр. 76 арк.
74. Державний архів Сумської області, Ф. 1002 оп. 1 спр. 134 арк.
75. Державний архів Харківської області, Ф. 18. оп. 22. спр. 20. арк.
76. Державний архів Харківської області, Ф. 18. оп. 23. спр. 123. арк.
77. Державний архів Харківської області, Ф. 18. оп. 23. спр. 179. арк.
78. Державний архів Харківської області, Ф. 584 оп. 2 спр. 1303 акр.
79. Державний архів Харківської області, Ф. 586 оп. 2 спр. 1609 акр.
80. Державний архів Харківської області, Ф. 589 оп. 1 спр. 278 арк.
81. Державний архів Харківської області, Ф. 589 оп. 2 спр. 3 арк.
82. Державний архів Чернівецької області, Ф. 383 оп. 1 спр. 2 арк. 50
83. Державний архів Чернівецької області, Ф. 383 оп. 1 спр. 7 арк. 23-35
84. Державний архів Чернівецької області, Ф. 383 оп. 1 спр. 8 арк. 1-4
85. Державний архів Чернівецької області, Ф. 383 оп. 1 спр. 9 арк. 5-9
86. Державний архів Чернівецької області, Ф. 383 оп. 1 спр. 10 арк. 1-9
87. Державний архів Чернігівської області, Ф. 192 оп. 1 спр. 2 арк. 16
88. Державний архів Чернігівської області, Ф. 194 оп. 1 спр. 6 арк. 178
89. Державний архів Чернігівської області, Ф. 194 оп. 1 спр. 20 арк. 44
90. Державний архів Чернігівської області, Ф. 194 оп. 1 спр. 26 арк.
91. Державний архів Чернігівської області, Ф. 196 оп. 1 спр. 3 арк.
92. Державний архів Чернігівської області, Ф. 196 оп. 1 спр. 5 арк.
93. Державний архів Чернігівської області, Ф. 197 оп. 1 спр. 1 арк. 94
94. Державний архів Чернігівської області, Ф. 562 оп. 1 спр. 1 арк.
95. Державний архів Чернігівської області, Ф. 734 оп. 1 спр. 104 арк. 61
96. Державний архів Чернігівської області, Ф. 734 оп. 1 спр. 200 арк. 33
97. Державний архів Чернігівської області, Ф. 871 оп. 1 спр. 2 арк. 82
98. Державний архів Чернігівської області, Ф. 901 оп. 1 спр. 1 арк.
99. Державний архів Чернігівської області, Ф. 967 оп. 1 спр. 1 арк.
100. Дедюлин С.А. Крестьянское самоуправление в связи с дворянским вопросом. К вопросу о пересмотре законоположений о крестьянах. – СПБ.: Тип. “Бережливость”, 1902. – 192 с.
101. Декреты Советской власти: В 2-х т. - М.: Б.и, 1957. – Т.І.: 25 октября 1917 -16 марта 1918 гг. – 625 с.
102. Дехтяр А.А. Практическая деятельность земских участковых начальников (1889-1917 гг.): проблемы историографии и источниковедения (на материалах Нижегородской губернии): Автореф. дис. … канд. истор. наук. Нижний Новгород, 2012. – 28 с.
103. Джаншиев Г. Эпоха великих реформ. – 6-е изд, доп. – М.: Тов. Рассвет, 1896. – 797 с.
104. Джаншиев Г. Беглые заметки по поводу последних новелл (Закон 12 июля 1889 и 29 декабря того же года): Сб. ст. по уголовному праву и судопроизводству. – СПБ.: Б.и., б.г. - Т.І – ІІІ. – С. 78-96.
105. Документы крестьянской реформы // Российское законодательство Х-ХХ вв. Тексты и комментарии: В 9-и т. /Под общ. ред. и с предисл. О.И. Чистякова. - М: Юридическая литература, 1984. – Т.7. – 816 с.
106. Дополнительный сборник к Законам 12 июля 1889 г. Правила судопроизводства у земских начальников и городских судей с присоединением всех относящихся к ним статей Свода законов / Сост. Е.П. Щировский и Т.Н. Епанчин. – Изд. неоф. – Харьков: Тип. губ. правл., 1890. – 327 с.
107. Дружинин Н.П. Юридическое положение крестьян [Текст] / Н. П. Дружинин. – СПб., 1897. – 385 с.
108. Дружинин. Н.М. Ликвидация феодальной системы в русской помещичьей деревне (1862-1882) // Вопросы истории. – 1968. – №12. – С. 3-35.
109. Дякин В.С. Самодержавие, буржуазия и дворянство в 1907-1911 гг. – Л.: Б.и., 1978. – 245 с.
110. Евреинов Г.А. Прошлое и настоящее значение русского дворянства. – СПБ.: Б.и, 1903. – 103 с.
111. Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России. - М.: Высш. школа, 1983. – 351 с.
112. Жукова Л.А. Влияние института земского самоуправления на процесс формирования гражданского общества в Российской империи на рубеже XIX–XX вв. // http://rikmosgu.ru/students/informatization/Zhukova/
113. Загоскин Н.П. История права русского народа: В 2-х.тт. – Казань, 1899. – Т.I. – 512 с.
114. Закон 12 июля 1889 г. и Правила 29 декабря 1889 г. / Сост. С.И. Чижевский. – Изд. неоф. – Харьков: Тип. М.Ф.Зильберберга, 1890. – 176 с.
115. Закон о введении в действие Закона от 15 июня 1912 г. о преобразовании местного суда. – Киев: Польза, 1913. – 216 с.
116. Закон о преобразовании местного суда с приложением алфавитного предметного указателя, составленного присяжным поверенным Г.В.Бердгольдтом. – М: Право, 1913.- 149 с.
117. Законодательные акты переходного времени (1904-1906 гг.). – СПБ.: Право, 1906. – 464 с.
118. Законы о состояниях. (Свод Законов. - Т.ІХ. изд., 1899г., с дополнениями и узаконениями по 1 июля 1901г.) – СПБ: Изд. Я.А.Канторовича, 1901. – 791 с.+109 с. Прил.
119. Законы 15 июня 1912 г. и 26 июня 1913 г. о Преобразовании местного суда и о установлении Положения о введении в действие сего закона с приложением временных правил о волостном суде. – 3-е изд., неоф. - М: Правоведение. – Б. г. – 903 с.
120. Зайончковский П.А. Закон о земских начальниках 12 июля 1889 г. / П.А. Зайончковский // Науч. докл. высш. шк. ист. науки. – 1961. – № 2. – С. 42-72.
121. Зайончковский П.А. Российское самодержавие в конце XIX столетия (политическая реакция 80-х – начала 90-х годов) / П.А. Зайончковский. – М., 1970.
122. Записка С.Ю. Витте по крестьянскому делу. Председателя Высочайше утвержденного Совещания о нуждах сельскохозяйственной промышленности, Статс-Секр. – СПБ: Б.и., 1904. – 106 с.
123. Записки земского начальника Александра Новикова. – СПБ.: Б.и., 1899. – 240 с.
124. Звонцова А.В. Институт земских начальников в России в эпоху консервативной стабилизации и реформаторском процессе в 80-е гг. XIX в. – XX в. : по материалам Тульской губернии: Автореф. дис. канд. истор. наук. Тула, 2006. – 28 с.
125. Змирлов К.П. Устав гражданского судопроизводства (измененный и дополненный законом о преобразовании местного суда и др. узаконениями и дополнениями. – СПБ.: Право, 1913. – 1103 с.
126. Ивановский В.В. Вопросы государствоведения, социологи и политики / В.В. Ивановский. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1898. – 399 с.
127. Игнатович И.И. Помещичьи крестьяне накануне освобождения. – 2-е изд. – М.: Тип. тов. И.Д. Сытина, 1910. – 312 с.
128. Илларионов Н.С. Очерк отношения обычного права к законам. Прил. мат по изуч. обычного права крест. Харьк. уезда. – Харьков: Губ. тип., 1894. – 22 с.
129. Історія Української РСР: У 8 т. – 10 кн./ Редкол.: Ю.Ю. Кондуфор /голов. ред./ та ін. – К.: Наукова думка, 1978. – Т.3. – 606 с.
130. Історія українського селянства. Нариси в 2-х т.: Т. 1. – К.: Наукова думка, 2006. – 631 с.
131. Історико-правові аспекти становлення і розвитку місцевого самоврядування: світовий і український досвід. – К.: “Довіра” “Соцінтел”, 1998. – 194 с.
132. К.П. Победоносцев и его корреспонденты: Письма и записки. Т. 1. Novum regnum. Полутом 1. – М., 1923. – С. 110.
133. Кирьянов Ю.И. Особенности аграрного строя России в период империализма: Материалы сессии Научного совета по проблеме «Исторические предпосылки социалистической революции. – М.: Издательство Академии наук СССР, 1962. – С. 252-253.
134. Ковалевский М. Очерки по истории политических учреждений России / М. Ковалевский. – СПБ.: Изд. Н. Глаголева, 1912. – 242 с.
135. Кожухар К.Я. Земские начальники / К.Я. Кожухар // Вестник права. – 1905. – № 5. – С. 129 – 130.
136. Кони. А.Ф. Собр. соч. в 8 т. – М.: Юр. л-ра, 1966. – Т.І: Из записок судебного деятеля. - 366 с.
137. Корнилов А.А. Курс истории России XIX в. / А.А. Корнилов. – М., 1993. – С. 407.
138. Корф С.А. Административная юстиция в России. – Т.1. – СПБ.: Тип. Тренке и ФЮСНО, 1910. – 528 с.
139. Корелин А.П. Дворянское дело в пореформенной России. 1861-1904. Состав, численность, корпоративная организация.–М.: Наука, 1979.–303 с.
140. Коц Е.С. Местный суд и его реформа. – СПб., 1912.
141. Краснова В.Б. Положение 19 февраля и образование крестьянского самоуправления. // Вестник Московского университета. - Сер.8. История. – 1989. - №1. – С. 67-78.
142. Крестьянское дело в царствование императора Александра ІІІ // Устройство освобожденных крестьян: Сб. ст. – Б. м., б. г. – С. 205-210.
143. Крестьянское движение в России июня 1907 г. –июль 1914 г. Сборник документов / Редактор А.В. Шапкин. – Москва - Ленінград: Наука, 1966. – 602 с.
144. Крестьянское движение в России в годы Первой мировой войны: июль 1914 г. – февраль 1917 г.: Сборник документов / под ред А.М. Анфимова. – М.-Л., 1965. – 605 с.
145. Купчинов И. Новые права крестьянства. Полная сводка всех новейших в крестьянских законах. – 2-е изд. – М.: Б.и., 1907. – 96 с.
146. Кучумова Л.И. Сельская община в России (вторая половина XIX в.). – М.: Знание, 1992. – 64 с.
147. Леонтьев А. Крестьянское право. Его содержание и объем. – СПБ.: Б.и., 1908. – 30 с.
148. Лещенко М.Н. Українське село в революції 1905-1907 рр. – К.: Наукова думка, 1977. – 360 с.
149. Либерман А.А. Состав института земских начальников / А.А. Либерман // Вопросы истории. – 1976. – № 8. – С. 201-204.
150. Либерман А.А. Институт земских начальников. 1889-1905 гг. Автореф. дисс… канд. ист. наук: 01.00.02. – Моск. гос. унив. – М., 1976. – 27 с.
151. Лось Ф.Є., Михайлюк О.Г. Класова боротьба в українському селі. – К.: Наукова думка, 1976. – 282 с.
152. Місцеве самоврядування в Україні. Історія, проблеми, пропозиції. – К.: Б.в. ,1994. – 164 с.
153. Наказ земским начальникам 11 августа 1905 года и циркуляр Министра Внутренних дел от 31 того же августа о введение наказа в действие. – СПБ: Б.и., 1905. – 105 с.
154. Настольная книга земских начальников и волостных правлений. – Ромны: Б.и., 1894. – 510c.
155. Настольная книга для земских начальников, волостных судов, городских судей и уездных членов окружных судов. / Сост. А. Альмединген. – 3-е изд., доп, неоф. – СПБ., 1892. – 349 с.
156. Настольная книга земским начальникам и волостным правлениям. Делопроизводство земских начальников, надзор земских начальников за волостными и сельскими правлениями и волостными судами, с приложениями копий циркуляров Министерства внутренних дел, изданных в дополнение Закона 12 июля 1889 г. по 1 сентября 1894/ Составил земский начальник 6 уч. Роменского уезда Полтавской губернии Н.Г.Яновский. – Ромны: Б.и., 1894. – 510 с.
157. Никонов С.П. Крестьянский правопорядок и его желательное будущее. – Харьков: Тов-во “Печатня С.П. Яковлева”, 1906. – 330 с.
158. Николаев А.А. История русского крестьянства. М.: Б.и., 1917. – 80 с.
159. Николаев Д.А. Положения о земских учреждениях 1864 г. и 1890 г.: общее и особенное в развитии земского законодательства России во второй половине XIX в. / Д.А. Николаев // Отечественная история. – 2005. – № 3. – С. 69-73.
160. Никольская Н.П. Закон о земских начальниках. Автореф. дисс. ...канд. ист. наук: 01.00.02.– Моск. гос. унив. – М., 1946. – 18 с.
161. Новая волость. / Сост. Ю.В. Александровский. – СПБ.: Изд. ред. “Новое законодательство”, 1909. – 278 с.
162. Обзор деятельности Главного управления землеустройства и земледелия за 1910 г. - СПБ.: Тип. “Сельского вестника”, 1911. – 337 с.
163. Общее губернское учреждение. Положение о губернских по крестьянским делам учреждениях. // СЗРИ. – Изд.1876 г. – Т. ІІ. – Ч.І.
164. Общее положение о крестьянах, вышедших из крепостной зависимости // Росс. З-во Х – ХХ вв. Тексты и комментарии: В 9-и т. / Под общ. ред. и с предисл. О.И. Чистякова. – М: Юридическая литература, 1984. – Т. 7. – С. 37 – 77.
165. Общее учреждение судебных установлений // Собрание законов Российской империи. - Изд., 1898г.– Т. ХVІ. – Ч.І.
166. Общее учреждение судебных установлений // Собрание законов Российской империи. - Прод., 1912 г. – Т. ХVІ. – Ч.І.
167. Об отмене некоторых ограничений в правах сельских обывателей и лиц других бывших податных сословий // Собрание узаконений Российской империи. – Спб., 1906. - Отд. I. – II полуг.
168. Олійник Л., Гора. О. Селянський рух на Чернігівщині в 1905-1907 рр. – К.: Б.в., 1959. – 134 с.
169. О некоторых дополнениях и изменениях в Высочайше утвержденных 12 июля 1889г. законоположениях о преобразовании местных крестьянских и судебных учреждений и о приведении в действие сих законоположений в 12 губерниях // Собрание узаконений Российской империи. – 1891. – I полуг.
170. О преобразовании местных крестьянских учреждений и судебной части в империи // Полное собрание законов Российской империи. –Собр. 3-е., 1889 г. – Т. ІХ. - Спб., 1891. - № 6195.
171. Особые журналы Совета Министров царской России. /Отв. сост. Б.Д.Гальперина и В.В.Шелохаев.– М., 1984. – Ч.І.: 1907 г. – 235 с.
172. Особые журналы Совета Министров царской России. «О порядке применения закона 25-го июня 1912 г. о призрении семейств нижних чинов, находящихся на действительной службе в мобилизованных частях армии и флота, в государственном ополчении или в военных дружинах» 19-го Августа 1914 года / Отв. сост. Б.Д.Гальперина и В.В.Шелохаев.– М, 1984. - Ч.ІІ.: 1906 - 1917 гг. – 484 с.
173. Ососов А. Земельный вопрос в ІІІ Государственной Думе. – СПБ.: Изд. Труд и Польза, 1913. – 899+LХХХ с.
174. Пазухин А.Д. Современное состояние России и сословный вопрос. - М.: Б.и., 1886. – 167 с.
175. Плевако М. Від первісного суспільства до соціалізму. – Державне видавництво України, 1926.
176. Положение о земских участковых начальниках.// Полное собрание законов Российской империи. –Собр. 3-е. 1889 г. – Т. ІХ. - СПБ., 1891. - № 6196.
177. Положение о сельском состоянии // СЗРИ. Особые приложения. - СПБ. - Изд. 1902г.– Т.IХ.
178. Половцов А.А. Дневник государственного секретаря А.А. Половцова: В 2-х т. / Ред., биогр. очерк и коммент. проф. П.А.Зайончковского. - М. Мысль, 1966. - Т.I - –551 с.; М., 1966. - Т.II. – 578 с.
179. Полное собрание законов Российской империи ( далі - ПСЗРИ ) – Собр. 3-е. – ТТ. І-ХХХІІІ. – СПБ.,1885 - 1916.
180. Положение о земских учреждениях 12 июня 1890 г. / Сост-ли Н.Воеводский и бар. Ю. Икскуль. – СПБ.: Б.и., 1890. – 369 с.
181. Положение о землеустройстве // Собрание законов Российской империи. – Изд. 1912 г.– Т.Х. – Ч.ІІІ.
182. Пособие для волостных судов, преобразованных по закону 12 июля . /Сост. зем. нач. 5 уч. Козловского уезда В.Н. Снежков. – Козлов, 1904. – 324 с.
183. Правила о производстве судебных дел, подведомственных земским начальникам и городским судьям. Общее положение // СУРИ. – 1890. – І полуг.
184. Правила об устройстве судебной части в местностях, в коих введено Положение о земских участковых начальниках. // Полное собрание законов Российской империи. - Т.ХVI. - Ч.І.
185. Правила об устройстве судебной части и производстве судебных дел в местностях, в которых введено Положение о земских участковых начальниках// Собрание законов Российской империи. - Прод.1912г. - Ст. к Т. ХVI.
186. Практическое руководство для волостных и сельских управлений и должностных лиц крестьянских учреждений. /Сост. А.Н. Букуновский. –Изд. неоф. - Харьков: Тип. “Мирный труд”, 1910. – 478 с.
187. Революция 1905 – 1907 на Украине. Сборник документов и материалов в 2-х томах / Редакционная коллегия Ф.Е. Лось, И.П. Олейник, В.И. Шлудченко.- Том 2 . Ч. 1.- К., 1955.
188. Ровинский К. Мелкая земская единица (участковое земство). Очерки и опыты. – СПБ.: Б.и., 1903. – 268 с.
189. Розенштейн М.Л. Практическое руководство для ведения дел у мировых судей, земских начальников, в волостных судах, верхних сельских судах, съездах, губернских присутствиях. – СПБ: Законоведение, 1914. – 391 с.
190. Россия в конце ХІХ в. /Под. общ. ред. В.И. Ковалевского. – СПБ.: Тип. акц. общ. Брокгауз-Эфрон, 1900. – 968 с.
191. Рум’янцев О.В. Правове положення волосних судів (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). Автореф . дис….канд. юр. наук. 12.00.01 Харків, 2013. – 21 с.
192. Сборник законоположений о крестьянских и судебных учреждениях на кои распространяется Положение о земских участковых начальниках / Сост. И.А. Воронцовым-Вельяминовым и Н.Н. Павловым. – Тула: Тип. В.Н. Соколова, 1901. – 498 с.
193. Сборник определений І департамента Правительствующего Сената по городским и земским делам за 10 лет (1891-1900). – СПБ.: Типография правительствующего Сената, 1903. – 1091 с.
194. Свод законов Российской империи. – ТТ. І-ХVІ. – СПБ., 1832 - 1917.
195. Сенчакова Л.Т. Крестъянское движение в революции 1905-1907 г.г. – М.: Наука, 1989. – 164 с.
196. Сидельников С.М. Аграрная политика самодержавия в период империализма”. – М.: Изд. Моск. унив., 1980. – 287 с.
197. Собрание узаконений и распоряжений Российской империи ( далі – СУРИ ). – СПБ., 1863 - 1917.
198. Совет Министров Российской империи. 1905-1906. Документы и материалы. – Л.: Наука, 1990 – 480 с.
199. Соловьев Ю.Б. Правительство и политика укрепления классовых позиций дворянства в к. ХІХ в. // Внутренняя политика царизма (середина ХVI - начало ХХ вв.) (Труды Ленинградского отделения института истории АН СССР). – М.: Наука, 1967. – С. 239-281.
200. Сословия в древней и современной России, их положение и нужды (о центре). А. Плансона. – СПБ.:Изд. В.И. Губинского, 1889. – 133 с.
201. Старорусский В. Письма из провинции. Несколько соображений о делопроизводстве в новых судебно-земских установлениях // Устройство освобожденных крестьян: Сб. ст. – Б. м., б. г. – С.81 - 98.
202. Страховский И. Крестьянские права и учреждения. – СПБ.: Изд. тов. “Общественная польза”, б. г. – 256 с.
203. Судебные уставы императора Александра ІІ с законодательными мотивами и разъяснениями. Устав уголовного судопроизводства. - 10-е изд. С.Г. Щегловитова, неоф. – СПБ.: Б.и, 1910. – 949 с.
204. Судопроизводство гражданское и уголовное в судебно-административных учреждениях. (Объяснения к Правилам 29 декабря 1889 г. о производстве судебных дел, основанные на теории и практике гражданского и уголовного судопроизводства)/ Г.Вербловского. – СПБ: Изд. кн. маг. Н. К. Мартынова, 1898. – 138 с.
205. Танцов А. Учреждение земских начальников.–Смоленск: Б.и., 1898. – 50 с.
206. Твардовская В.А. Идеология пореформенного самодержавия. – М.:Б.и., 1978. – 279 с.
207. Величенко С. Царський уряд в українських губерніях 1800-1914 років – всемогутність чи слабкість?: деякі зауваження до методології й інтерпретації // Україна модерна. – Львів : Інститут історичних досліджень Львівського ун-ту, 1998. – Ч. 2-3. – С. 219-224.
208. Тетюхин И.Н. Становление и развитие мировой юстиции в Тамбовской губернии (вторая половина XIX - начало XX вв.): историко-правовое исследование: Автореф. … канд. юрид. наук. Тамбов, 2009. – 24 с.
209. Титов А.А. Крепостное право, его отмена и судьба крестьянства до наших дней. – М.: Изд. Е.В. Кожевникова и Е.А. Коломийцевой, 1907. – 87 с.
210. Титов А.А. О мировых судьях и земских начальниках. – М.: Типография Г. Лисснера и Д. Собко, 1906. – 32 с.
211. Тюртюмов А. Культурная роль земских начальников // Устройство освобожденных крестьян: Сб. ст. – Б. м., б. г. – С. 74 - 80.
212. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных // СЗРИ. - Прод., 1912 г. – Ч. ІХ. - Ст. к ХІV - ХV тт.
213. Устав лесной // СЗРИ. – Прод. 1912 г. – Ч.ІV. - Ст. к V, VI и VIII тт.
214. Устав о паспортах // СЗРИ. - Т. ХІV.
215. Устав воинской повинности // СЗРИ. – Прод. 1912 г. – Ч. ІІІ. – Ст. к ІІІ и ІV т.
216. Устав строительный // СЗРИ. – Изд. 1900 г.– Т.ХII. – Ч. І.
217. Устав гражданского судопроизводства // СЗРИ. - Изд., 1898 г.– Т. ХVІ. – Ч.І.
218. Устав уголовного судопроизводства // СЗРИ. - Изд., 1898 г.– Т. ХVІ. – Ч.І.
219. Устав о предупреждении и пресечении правонарушений // СЗРИ. - Прод., 1912г. – Ч. ІХ. - Ст. к ХІV - ХV тт.
220. Устав о наказаниях, налагаемых мировыми судьями. Изд. 1885 г. С доп. по сводному положению 1912 г./ Издано Н.С. Таганцевым – 2-е изд., доп. – СПБ.: Тип. М. Меркушева, 1913. – 629 с.
221. Устоев С. Местное самоуправление. Критика проектов П.А.Столыпина об уничтожении общины. – СПБ.: Б.и., 1908. – 16 с.
222. Учреждение общественного управления сельских обывателей //СЗРИ. - Спб. Изд., 1876 г. - Т. ІІ. - Ч. І.
223. Учреждение уездных и городских мировых судебных установлений// СЗРИ – СПБ. - Т. II – Ч.I.
224. Федоров О.А. История реформ в России (с середины XVI – половины XX вв.). – Орел, 1997. – 334 с.
225. Хотяинцев В.А. Крестьянское управление в уезде в связи с уездным управлением вообще. // Русский вестник. – Декабрь, 1881. – Т.156. – С.839-879.
226. Чайковський А.С., Щербак М.Г. За законом і над законом. З історії адміністративних органів і поліцейсько-жандармської системи в Україні. IX-початок XX ст.- К.: Україна, 1996. – 269 с.
227. Чернуха Г.В. Правительственная политика и институт мировых посредников / Г.В. Чернуха // Внутренняя политика царизма (середина ХVI – начало ХХ вв.): Труды Ленинградского отделения института истории АН СССР. – М.: Наука, 1967. – С. 197-239.
228. Центральный государственный исторический архив России в г. Санкт-Петербурге. – Ф. 981. – Оп. 1. – Спр. 250.
229. Центральний державний історичний архів України у місті Києві. – Ф. 244. – Оп. 629. – Спр. 195.
230. Шандра В. Адміністративні установи Правобережної України кінця XVIII – початку XX ст. в російському законодавстві: джерелознавчий аналітичний огляд.// Студії. –Вип.2. – К.,1998. – 75 с.
231. Шандра В. Київське генерал-губернаторство. 1832 – 1914. – К.: Б.в., 1999. – 142 с.
232. Шандра В. Всемогутність чи слабкість російської влади в Україні XIX ст.: у продовження однієї неординарної статті // Український гуманітарний огляд. – Вип.2. – К.: Критика, 1999. – С. 66 - 75.
233. Шандра В.С. Інститут генерал-губернатора в Україні ХІХ – початку ХХ ст.: структура, функції, архіви канцелярій: Автореф. дис… докт. іст. наук. – К., 2002. – 41 с.
234. Шепелев Л.Е. Чиновный мир России XVIII – начало XX в. – СПБ.: Б.и., 1999. – 478 с.
235. Щербак Н.О. Національне питання в політиці царизму у Правобережжі України (кінець XVIII – початок XX ст.). – К., 2005.
236. Янович В. Итоги шестилетия. Записки земского начальника. – Пермь: Б.и., 1902. – 178 с.
237. Ярмыш А. Наблюдать неотступно...:Административно-полицейский аппарат и органы политического сыска царизма в Украине в конце ХХ - начале ХХ вв. – К. :Юринформ, 1992. – 187 с.
238. Ярмиш О.Н. Каральний апарат самодержавства в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. : Монографія. – Харків : Консум, 2001. – 288 с.